Храм Святої Родини або за своєю каталанською назвою — Саґра́да Фамі́лія, — католицька церква у Барселоні. Її побудова почалась у 1882 і триває донині. Храм розташований на північ від барселонського району Старе Місто у міському районі Ашямпла.
Парк Гуель побудовано у характерному для Гауді стилі, йому притаманні звивисті форми (пр., змієвидна лавка), криві лінії тощо. Парк розміщений у центрі міста, але чітко відокремлений від нього і протистоїть йому – він знаходиться на узвишші, над центральною частиною міста, і його спокійна умиротворена атмосфера протиставлена метушні ділових кварталів Барселони. Для парку Гуель за приклад Гауді взяв принцип англійських парків, однак наповнив свій сад архітектурними роботами у стилі ар нуво. У Гауді колони перетворюються на стовбури дерев, які нахилені під непрямими кутами до поверхонь, стелі побудов зроблені з каміння, що створює враження непевності та хисткості. Центральне місце у парку займає нерівна площа, краї якої є ста п’ятдесяти метровою змієвидною лавкою, створеною співробітником Гауді Жузепом-Марією Жюжолем. Як і багато інших елементів парку, ця лавка вкрита маленькими шматочками різноколірної кераміки.
Альгамбра — архітектурний та парковий ансамбль та музей, пам'ятник мавританської архітектури та ісламського мистецтва 13—14 ст., колишня резиденція емірів династії Насрідів правителів Гранадського емірату. Складається з палацу, мечеті, та фортеці. Розташований на терасі пагорбу Сабіка в східній частині міста Гранада в південній Іспанії. Загальна площа 13 га.Приміщення Альгамбри розміщені навколо двох взаємно перпендикулярних дворів. Найкращий з них — Левовий двір, оточений біломармуровою аркадою і прикрашений фонтаном з фігурами левів. Найпишнішими є зали Послів, Двох сестер і Суду. Підлога А. вимощена різнокольоровим мармуром, що утворює геометричний візерунок; подібні ж орнаменти на панелях стін, облицьованих різнобарвними полив'яними кахлями; стіни, колони, стеля і куполи густо вкриті арабесковим візерунком, написами і мереживом сталактитів.
Будинок Міла — житловий будинок спроектований архітектором Антоніо Гауді для промисловця Пере Міла і його дружини та побудований у Барселоні в 1906-1910 роках. Це одна з визначних пам'яток каталонської столиці та найбільш зрілий і останній «світський» проект цього архітектора. Кам’яниця Міла, як задумав Гауді, мала бути відповіддю на брак цікавих будинків у місті. З погляду на презентабельність (будівля має вигляд потужного скелястого блоку) жителі Барселони назвали його Ля Педрера, що означає Каменярня. У цьому проекті Гауді не використовував, або використовував мінімально, прямі лінії. Тому фасад будівлі нагадує схвильоване море. Виглядає важко і монументально хоч зведена з тонких вапнякових плит. Балкони прикрашають унікальні ковані з заліза балюстради у формі дикої гущавини. Прикрасами головного фасаду є також спеціально розміщені птахи, які мають створювати враження таких, що готуються до відльоту. Всередині будівлі видно, якого значення Гауді надавав деталям; кожна стеля має власну гіпсову форму. Заслуговують уваги також численні мозаїки і столярка. На даху архітектор створив димарі що формою нагадують дим. Проект цієї будівлі Гауді став новаторським для свого часу. У будинку продумана система природної вентиляції, що дозволяє відмовитися від кондиціонерів. Міжкімнатні перегородки у кожній з квартир будинку можна переміщати на свій розсуд, є підземний гараж. Будівля представляється собою залізобетонну конструкцію з тримальними колонами без тримальних і опорних стін. Усі вікна кімнат виходять на вулицю або у внутрішній двір кварталу, а вікна господарських приміщень і кімнат прислуги виходять в три внутрішніх дворики. Будівництво Каса Міла не було закінчено повністю через суперечки з інвестором. Попри це будівля повсюдно вважається за найкращий витвір Гауді, в якому він повністю реалізував плоди свого досвіду.
Музей Прадо — музей та галерея мистецтв, розташований в Мадриді, столиці Іспанії. «Прадо» означає «луки», «галявина для свят». Це один з великих і найбільш значущих музеїв європейського образотворчого мистецтва, що містить багату колекцію робіт з 12 по 19 століття, засновану на колишній королівській колекції. Ідея створити публічний музей на основі королівської колекції належить до кінця 18 століття. Але тоді вона не була реалізована. До плану створення музею звернулись в добу наполеонівських війн. Захоплена Наполеоном Іспанія виявилась цілком сприятливою для створення музею. І Луїс де Мар'яно Уркіхо у 1809 отримав підпис під наказом про створення музею. Але навіть після цього музей не був створений. Реалізація прийшлась на 1818 рік. Свій внесок зробили дві королеви Іспанії — Ісабель де Брананца, а після її смерті — Марія Жосефа Амалія. Німкеня з Саксонії, Амалія, забажала мати музей на кшталт Дрезденської галереї і багато зробила для його відкриття. Датою заснування музею вважають 1819 рік.
Монжуїк - знаменита гора в столиці Каталонії Барселоні, розташована в однойменній адміністративної одиниці міського району Сантс-Монжуїк. Висота Монжуїк становить 173 м. Тут Барселона приймала Всесвітню виставку 1929 року та літні Олімпійські ігри 1992 року. Завдяки безлічі пам'яток і чудовим паркам Монжуїк привертає як туристів, так і барселонців. Походження назви гори до теперішнього часу точно не встановлено. Дві основні версії свідчать, що Монжуїк може бути «горою Юпітера» або ж «єврейською горою». До споруд, збудованих для Всесвітньої виставки 1929 року, відноситься футуристичні Співаючі фонтани з їх щовечірнім колірним підсвічуванням і Національний палац з Національним музеєм мистецтв Каталонії (MNAC), які зберігають величезну кількість творів каталонських художників. Вище знаходяться парки Монжуїк Ноу Jardi Botanic і Jardins de Mossèn Costra i Lljobera, що відрізняються різноманітністю флори і фауни, а також оригінальна спіральна комунікаційна Телевежа Монжуїк і Олімпійське селище з палацом спорту Палау Сант Жорді, Олімпійським стадіоном імені Луїса Компаніс. Недалеко від стадіону знаходиться Олімпійських-спортивний музей імені Самаранча.
Музей Пікассо у Барселоні має одну з найбільший колекцій художніх робіт знаменитого іспанського художника XX ст. Пабло Пікассо. Це один з найпопулярніших і найвідвідуваніших музеїв Каталонії. Музей розташований у п'яти сусідніх середньовічних палацах Готичного кварталу Барселони. Ідея створення музею належить другові Пікассо Джемі Сабартесу. Пікассо свого часу передав йому багато своїх робіт. Спочатку Сабартес планував заснувати музей у Малазі, місті, де Пікассо народився. Однак сам Пікассо порадив відкрити музей у Барселоні, оскільки він протягом свого життя був тісно пов'язаний з цим містом. Музей було відкрито у 1963, виставлена колекція складалася з 574 робіт, подарованих Сабартесом, тих творів, які Пікассо раніше подарував місту Барселоні, робіт з Музею сучасного мистецтва Барселони та подарунків від друзів Пікассо та колекціонерів.
Музей розташований за адресою : Карре Монкада (c/ Montcada) 15-23, 08003 Барселона.
Гран-Віа — вулиця Мадрида, неофіційно вважається головною вулицею столиці Іспанії. Тут розташована будівля компанії «Телефоніка», яка вважалася на початку XX століття першим хмарочосом Європи. Будівля побудована за проектом американського архітектора.
Гран-Віа — вулиця Мадрида, неофіційно вважається головною вулицею столиці Іспанії. Тут розташована будівля компанії «Телефоніка», яка вважалася на початку XX століття першим хмарочосом Європи. Будівля побудована за проектом американського архітектора.
